Телеграма: «Москва. Кремль. Товаришу Леніну. Допоможіть бідному гебрею. Рабинович». На другий день Рабиновича викликають куди треба. — Ви при своєму розумі? Ви що — не знаєте, що Ленін давним-давно помер? — Еге! У вас завжди так. Вам треба, так він вічно живий, а як допомогти бідному гебрею, так він давно помер!
У горах на березі великого озера провідник пояснює туристам: — Коли звідси видно протилежний берег, це значить, що буде дощ... — А коли не видно? — Значить, дощ уже йде.
Ковальський довго ходив по залах музею і кінець кінцем так втомився, що сів у перше крісло, яке трапилось йому. Службовець підійшов до нього і сказав: — Встаньте, будь ласка. Ви сіли у крісло Людовіка XIV. — Ну то що? — заперечив Ковальський.— Коли він прийде, я встану.
З життєвої мудрості діда Опанаса: – Статевий гормон – найсильніший галюциноген! Перед тобою звичайна стерва, а він тобі показує миле і ніжне сотворіння…
Стара жінка просить продавця прочитати їй синового листа. Той починає розбирати важко розбірливий почерк: — Ма-ма, матінко, люб`язна мо-мо-моя... — Ну ось... ось! — радісно вигукує стара жінка.— Це від нього, бачу, від нього, голубчика. Він, ще коли малий був, усе заїкався, сердешний... |